Сучасний стан села вже з давніх часів турбує свідому громадськість нашого суспільства. В 90-х роках значною мірою скоротився рівень зайнятості на селі у виробничих галузях, зазнав зменшення і ринок праці в агропромисловому секторі.
Люди сільської місцевості здебільшого зайняті в сільському господарстві, лісовому господарстві та риболовлі. А, як відомо, рівень доходів в таких галузях знаходиться не на найвищому рівні. Насправді люди здебільшого живуть за рахунок функціонування власних домогосподарств, які підтримуються завдяки щоденній клопіткій праці. Багато жителів з сільських районів в пошуках кращої долі подаються на заробітки за кордон. Але з усіх цих проблем, що існують в українському селі, найбільш прикро спостерігати за деградацією сільської молоді, яка викликана розчаруванням у пошуках стабільного заробітку. Здебільшого молоді люди просто не знаходять свого потенційного місця працевлаштування або ж їм не підходить запропонований рівень доходів. То ж чим займаються?
Багато молодих людей у сільській місцевості починають займатися підприємницькою діяльністю. Здебільшого торгують м'ясом домашніх тварин або фруктами та овочами. Продукцію для реалізації вирощують самостійно або ж скупляють у своїх односельців, щоб потім продати самостійно або перепродати перекупникам.
Тим особам, яким пощастило отримати вищу освіту, з пошуком роботи у рідних місцях стає легше. Але молодь здебільшого при кращій же ліпшій можливості воліє не повертатися після закінчення ВНЗ до рідної домівки. І від цього спостерігається доволі парадоксальна ситуація: в момент гострого безробіття існує дефіцит робочих рук у соціальній інфраструктурі села, тут бракує вчителів та лікарів. Також у селах спостерігається брак інженерів-механіків сільськогосподарської техніки. І, як неодноразово констатують в багатьох селищних радах, для підйому та розвитку села бракує спеціалістів агрономів, ветеринарів, професійних водіїв комбайнів та тракторів. Але, на жаль, з плином часу склалося так, що ці професії вважаються серед молоді непрестижними, або ж доступ до освіти для опанування такою професією має безліч перепон.
Ще одним можливим варіантом зайнятості молоді на селі є фермерство. Але така діяльність, на жаль, не є можливою без володіння певним капіталом, який необхідний для започаткування такого роду бізнесу. Також в мальовничих куточках нашої країни молодим людям варто звернути увагу на розвиток сільського (зеленого) туризму. Це також доволі цікавий і перспективний напрям започаткування власної справи. Село, як відомо, любить працьовитих. Не дивлячись чи тобі 18, чи 60, потрібно працювати незалежно - на роботі, де платять гроші, чи на полі, де росте пшениця, адже тільки в такому випадку можна чогось досягнути.
І найосновніше: не дивлячись на те, де ми живемо - в глухому селі чи гамірному місті, завжди варто йти вперед. Щасливим можна бути будь-де - це не заборонено.
Люди сільської місцевості здебільшого зайняті в сільському господарстві, лісовому господарстві та риболовлі. А, як відомо, рівень доходів в таких галузях знаходиться не на найвищому рівні. Насправді люди здебільшого живуть за рахунок функціонування власних домогосподарств, які підтримуються завдяки щоденній клопіткій праці. Багато жителів з сільських районів в пошуках кращої долі подаються на заробітки за кордон. Але з усіх цих проблем, що існують в українському селі, найбільш прикро спостерігати за деградацією сільської молоді, яка викликана розчаруванням у пошуках стабільного заробітку. Здебільшого молоді люди просто не знаходять свого потенційного місця працевлаштування або ж їм не підходить запропонований рівень доходів. То ж чим займаються?
Багато молодих людей у сільській місцевості починають займатися підприємницькою діяльністю. Здебільшого торгують м'ясом домашніх тварин або фруктами та овочами. Продукцію для реалізації вирощують самостійно або ж скупляють у своїх односельців, щоб потім продати самостійно або перепродати перекупникам.
Тим особам, яким пощастило отримати вищу освіту, з пошуком роботи у рідних місцях стає легше. Але молодь здебільшого при кращій же ліпшій можливості воліє не повертатися після закінчення ВНЗ до рідної домівки. І від цього спостерігається доволі парадоксальна ситуація: в момент гострого безробіття існує дефіцит робочих рук у соціальній інфраструктурі села, тут бракує вчителів та лікарів. Також у селах спостерігається брак інженерів-механіків сільськогосподарської техніки. І, як неодноразово констатують в багатьох селищних радах, для підйому та розвитку села бракує спеціалістів агрономів, ветеринарів, професійних водіїв комбайнів та тракторів. Але, на жаль, з плином часу склалося так, що ці професії вважаються серед молоді непрестижними, або ж доступ до освіти для опанування такою професією має безліч перепон.
Ще одним можливим варіантом зайнятості молоді на селі є фермерство. Але така діяльність, на жаль, не є можливою без володіння певним капіталом, який необхідний для започаткування такого роду бізнесу. Також в мальовничих куточках нашої країни молодим людям варто звернути увагу на розвиток сільського (зеленого) туризму. Це також доволі цікавий і перспективний напрям започаткування власної справи. Село, як відомо, любить працьовитих. Не дивлячись чи тобі 18, чи 60, потрібно працювати незалежно - на роботі, де платять гроші, чи на полі, де росте пшениця, адже тільки в такому випадку можна чогось досягнути.
І найосновніше: не дивлячись на те, де ми живемо - в глухому селі чи гамірному місті, завжди варто йти вперед. Щасливим можна бути будь-де - це не заборонено.
Немає коментарів:
Дописати коментар